пʼятницю, лютого 24, 2012

З вдячністю за любов та розуміння


Я вірю, тобі важко зрозуміти

Моїх думок політ, їх глибину.

Я лише вчуся плакати й радіти

І чом ти ще зі мною – не збагну.





Не гнівайся на примхи та негоди.

Я вредна, але в цьому є свій смак.

Я вся твоя, хоч прагну я свободи

І я люблю тебе, хоч не говорю так…



І я завжди ціную дружбу твою.

Твою увагу, ніжність твоїх слів…

Повір, що я б вже не була живою

Якби ти мене так не розумів!

середу, лютого 22, 2012

Я не боюся болю…


Я не боюся болю…

Боюся зради…

Боюсь, що ти мене забудеш

Й шукатимеш солодшої принади



Я не боюся смерті

Боюсь життя

Коли весь зміст затертий

Й не знаєш, чом в цей світ прийшла



Я не боюся крику

Боюсь кричати

Тамую крик в душі

Але боюсь забути і змовчати…



Я не боюся крові

Боюся черствості. Боюся перепон

Що люди самі собі зводять

А потім потрапляють в цей полон…



Я не боюся болі!

Боюся лишитись без…

Як збережу я гідність, розум, волю,

То лишиться в душі вогонь небес…

вівторок, лютого 21, 2012

Шанс вижити...


Допоки серце б’ється
Ще маємо ми шанс
Втекти у світ від смерті.
Та є один нюанс.


Коли життя не дише,
Коли в душі печаль,
Лише Любов покаже
Нам цю безмежну даль.


Скоритись чи піднятись?
Спинитись чи іти?
І скільки ще чекати?
Шукати й не знайти?


Усі знання безмежні.
Весь світ не перейти.
Лиш в почуттях ти знайдеш
Все істинне в житті.


В житті хвилина –подих
Не втримаєш, не жди.
Життя проходить поруч
І ти собі іди… 

Бажання правди...

От лише нещодавно я дозволила собі говорити правду. Свою правду. Те, що я думаю про себе, про людей, про життя... Раніше якось боялась образити, боялась помилитися, боялась ...
А почала я з себе. З того, що сказала, що я пишу поезію...

понеділок, лютого 20, 2012

Game over...?




Оце і все? Невже Game over?
Ти зник. Не пишеш. Я не та?
Звичайно, знаю я твій номер
Та в серці наростає пустота…


Не встигла вимріяти щастя
Світанки, ночі й дні удвох…
Нам не судилося стрічати
Game over? Все, переполох!


Душа розхристана страждає.
Мовчу. І телефон мовчить.
Рої думок мене з'їдають.
А в вухах - голос твій дзвенить.


Так мало часу доля дала
Щоб все сказати, все змогти..
Лиш дев’ять днів…Це так замало
Щоб в серці іскру віднайти…


Отож Game over. Я приймаю
Цю гру. І спалюю мости.
Я не кляну, не нарікаю…
Але сумую. Подзвони…

неділю, лютого 19, 2012