Свавілля вітру, різкість хвиль дощу
Таку нам непідвладну силу й міцність
Захоплююсь. Від захвату тремчу.
Люблю грозу. Згорівший обрій неба.
Химерних хмар похіпливий галоп
Й окраєць сонця схований далеко
Ритмічний шал, магічний ритм-танок.
Тремтять на пальцях іскорки енергій
Запалюють озоном краплі зір
І дихається вільно і безмежно
Світ оживає, я лечу за ним.
Люблю грозу. Цю добіблійську щирість
Природню наготу істот, подій...
Природню мальовничість, щиру віру...
І так все просто - Щастя, що живий!
© Ірина Бжезінська
