Гатить по венам кров так, аж гуде
І принтер в голові друкує сотні копій
Мене без тебе... І мій сон краде.
Ми так далеко, в своїх телефонах
В Фейсбуках, ноутах. У музиці, книжках...
Немає часу, сил. Ми наче в різних зонах
Наче між нами відстані у світових роках!
Ці почуття - ох ці ж тортури долі
Цей тихий біль, що змушена нести
Де кожен день як хрест на видноколі
Самотня постать йде в чужі світи...
© Ірина Бжезінська
