Віват дощам!

У Львові осінь... дихає, літає...

туман, як кров, все місто обплітає
і серце тисне... скоро дощ.
 

А знаєш, так все і буває

Осіннє листя замітає
холодний вітер.
Cкоро дощ.

 

А я люблю цю сіру осінь

що розляглася тут навкруг
і серце моє також просить
напівтонів, напіврозлук.
 
Коли ще мить, ще день, ще подих
і все замре у білій млі...
а от сьогодні я ще поруч
живу, ... і добре так мені

Не думати про світ, про завтра

про сон, що так і не прийшов.
Осіннє листя пахне парком
теплом какао, дзвін церков

Мене не кличе до молитви

молюся Богу сам-на-сам..
не мій це світ, не моя битва
але я  тут.... віват дощам!