суботу, листопада 28, 2015

Завантажити книгу у форматі fb2 або pdf  

https://drive.google.com/file/d/0ByyA92kMZld7NWdIR2RpU29KMnM/view?usp=sharing

Колективна Безвідповідальність




Навчились кивати
На лівих, на правих
Колишніх, майбутніх
Святих чи лукавих.

Ніхто з них не винен
То зорі, то карти
То путін, то гривня
А то й просто жарти.

Брехня й показуха
Нащадків сссру
І далі грабують
Щасливі, веселі.

Податки – народу
Собі – нову яхту
На військо мільярди
Там вкрасти неважко.

Як в казці з соломи
Й сміття бліндажі
От пост оборони!
Де йдуть вантажі?

Знов риба в томаті
Та тухла вода
Але всі тут «чисті».
Тут винна москва!

За газ і за ціни
За бабцю, що просить
Знов винні Афіни
І кризи висотні.

Книжки не друкують
Підручників мало?
Давайте спокійно
Чекати обвалу…

Он як завернули
Із «ге» знов цукерка
А ми - «проковтнули»
І вірим уперто.

Не сталось, не збулось
Й знов винні сторонні
То путін, то Меркель
То курс, то погода...

© Ірина Бжезінська

середу, листопада 25, 2015

Артефакти війни


Артефакти війни в модерні
Наче фатум… Насіння сходить
На полях, що родили зерна
Бліндажі та окопи (Боже!) зводять

Де був сонях – тепер лиш міни
І ні яблук, а кулі в жменях
Поскладаєм в холодні сіни
Збережемо на потім. Темно.

Танки, броні-, колеса, гусінь
Із доріг поробили вирви.
Від села – лише школи кусень
Та болота довкруг по зливі.

Десь розбіглись коти, собаки
Ні тобі кукурік, ні звуку.
Лиш гармати,  гармати, гармати
Рве метал, розсипає смуту.

Наче сон, до сих пір не вірю
Що ось тут от була криниця
Й повно завжди дітей на подвір’ї
А тепер….
Боже, хай їм все це НЕ проститься…

© Ірина Бжезінська

неділю, листопада 22, 2015

Маршрутка



Маршрутка. Тиснява. Задуха.
Десь би триматись, бо впаду.
Принишкли. Тиша тисне вуха.
Болить нога, але стою.

Напруга. Бруд. Несвіжий запах.
Ми їдемо. І так щодень.
Як він гальмує, от невдаха.
Хоч ми такі самі..., пусте

Пусте що різні, що інакші
На всіх обличчях - чорний сум
В очах утома, як прокляття
І біль по тілу, наче струм.

Немає посмішок та сміху.
Немає щастя... Знов руша.
Усі у чорному довіку
Чорніше чорного душа.

Та не від злості, а від шрамів
Від опіків, порізів, ран...
І сивина чомусь так рано.
Знов провалився втечі план.

Моя зупинка. Двері, сходи
Робота... Безвість і аврал.
Сто тисяч прикрих епізодів
Й відомий наперед фінал.

© Ірина Бжезінська