четвер, листопада 19, 2015

...


Депресувати… довго і глибоко
І сам на сам з собою, сам на сам
Курити, театрально закурити
Гіркого з присмаком кориці табака.
Не вірю в чудеса…
Не вірю у слова…
Не вірю….

Вірю зорям і дощам
Нічному мороку й крихкій утомі снігу.
Я вірю ранку… бо на небі шрам
І вірю звуку зламаного сміху…

Я вірю травам, листю та квіткам
Я вірю в землю, вірю її силі…
Я вірю пісні й молодим гілкам
В їх сльзи… Вірю моря хвилям.

Додам вину і меду і перчинку
І диму, диму, диму… хай горить
Пече нехай, як у руці вуглинка
Не вірю людям…
Собі не вірю…
От такий гамбіт...

© Ірина Бжезінська