Люби життя

як зможу я іти ... як я боюсь дороги?

як зможу я любить ...як ще живі тривоги?
як зможу віддавати ... коли так мало маю?
як зможу я прощати...як Бог святий навчає?

як зможу я... і хто є "я" у цьому світі?

яка моя мета? і чом нам сонце світить?
чому, чому, чому ... запитую у тебе
я тихо сам іду ... що ж вам від мене треба?

не в тому ці питання ... щоб відповідь шукати

та й відповідь проста... давніша за цей світ
людина народилась на Землі ... аби кохати
і лиш в любові ліки від нещасть та бід

і в цьому вищий зміст і найстрогіша тайна

що схована у серці від облуд
люби життя .. бо ти є незвичайним
бо ти є другом... а все решта..бруд

Не час іще ... не час

Як прикро коли падає зоря

Й бракує часу загадать бажання
Коли є карта...та шляху нема
І ніч навкруг ... і ця свіча ... остання

Коли здається, вибору нема

Й лишається лише скоритись долі
Картати всіх... жалітись на життя
Й чекати сонця нового на сході

Так ні не час, не час іще, не час

За течією бистрою летіти стрімко
Лиш в боротьбі гартується душа
І буде хліб...коли стоїть тарілка

Це лиш туман що зникне як примара

Це лиш обман що правду не схова
Ми ж молоді... та не шукаєм слави
А лиш життя...лиш кращого життя!

В любові пелюстках заблудші сни

Так хочеться прокинутись від сну

І скинути з очей важку дрімоту
І посміхнутись сонцю у тобі
Й в твої руках сховати всі тривоги

І ти не спи.. давай втечемо десь

Де буде навколо все дихати любов'ю
Де будем ми ... і лопотіння крил
Поверне нам отой найкращий спомин

Я розцвіту... і крихти пелюсток

Розвіє навкруги весняний вітер
Зростає в серці оберіг, і Бог
Один лиш знає.. що із цим робити

Так хочеться... росою впасти тут

До твоїх ніг, до твоїх снів злетіти
Зривати вітром пута всіх розлук
Леліяти в вінку пахучі квіти

І бігти...бігти просто навпростець

До мрій, до щастя... до води, до неба!
До поля, до травинки, до землі
Сказати "Я люблю! А що ще треба?

Ти ...

Ти не покажеш свою біль

Сльоза не зайде в твої очі
І хоч чорніють клято дні
Ти не віддаш пошану ночі

Ти дивна ... хоч усі дива

Навколо себе твориш серцем
Ти сильна...але сила ця
Тебе роз'їсть колись напевно...

Такий цей світ... ти ж не така

Такі ж ці люди... ти ж... інакша
Така ж як всі.... але жива
Тут зі всіма... та в своїх хащах

І це не вирок, просто шлях

І хай навколо круки в'ються
І хай горить цей біль в очах...
Та ноги йдуть, вуста сміються!