Я не знаю, що буде потім...
Після смерті, чи післязавтра
Вітер листя жбурляє в очі
Й носить небом похмурі хмари
Зараз осінь, і це, - мов кара
Наче вирок, як постріл в серце
Ми чекаємо літа... марно
Відганяєм цей день, як вперше
Скільки всього... мине, не верне
Скільки часу... розтане, зникне
Скільки слів ... а почути важко
Скільки душ... а душі не видно!
Я не знаю, що буде потім
Після смерті чи післязавтра
Я не вмію спиняти потяг
І не маю секретів щастя
Просто ранок немов кульбабку
У долоні зловила хутко
Просто вчуся... жити й кохати
Просто сипляться днів пелюстки...
© Ірина Бжезінська
