За що насправді вдячна долі? За тебе...

За що насправді вдячна долі ?

За цю хвилину забуття,

Коли з тобою я говорю.

Коли в руці твоя рука.

Спинився час, завмерло серце

Дивлюсь на тебе, і в очах

Твої знаходжу цілий простір

Для мрій, для щастя, для життя!

Люблю… Люблю закривши очі

Твій голос слухати, слова

Тремтять у вухах і лоскочуть

І будять нові відчуття…

Люблю…І слів уже замало

Щоб розказати,  як щодня

Чекаю зустрічі, і каюсь

Що довго так до тебе йшла…

За що насправді вдячна долі?

За тебе, мій сердечний друг…

За ці хвилині, миті й зорі

Що розсипаються навкруг…

Кохання - не долі дарунок

Кохання – не долі дарунок.

Ще праця, щоденна, важка.

За кожен його поцілунок

Потрібно творити дива.

Бо спершу любов, як торнадо

Винищує все на шляху.

До мрії, та потім одразу

Ми бачим картину іну.

Ми бачим недоліки, вади.

Все те, що дратує й гірчить…

І вже нас кохання не вабить.

А серце з розпуки кричить.

Де ж були ті очі, що брали…

Де ж була тоді голова?

Але, як кохання обрали

То знайдуться щирі слова.

Усе розказати, змінити

Хоч трішечки щось у собі.

В коханні так легко радіти.

А спробуй кохати в біді?

Кохання – не долі дарунок.

Це наш компроміс, вибір, шанс.

Свідомий і зважений вчинок.

Це наш путівник й талісман…