суботу, травня 03, 2014

....Лише для тих, хто має в серці гідність




Лише для тих, хто має в серці гідність
Свобода нації - не шарж, не пустоцвіт
Прабатьківська земля, і віра – необхідність
Святий обов’язок, священний наш обід
 
Й не треба нам казати про братерство
Не буде братом той, хто напада
Дегенаратів-московитів в берцах
Зупинить наша рідная земля!


© Ірина Бжезінська



За Україну!


Новини пульсують крізь серце
Ламають судини, мов гілля
Війна - це безчинства і смерті
Диявольсько-дике свавілля
 
Звідкіль надійшло ото лихо?
Істоти, що більше не люди
Якщо їм вбивати  - то втіха
Монголо-словянські приблуди!

Котрим все замало, все пісно
Самим працювать не на руку
То треба щось вкрасти.. і зїсти
А свій дім хай тоне в багнюці
 
Вони нападали, як звірі
Поночі, підступно, з-за рогу
Їх душі понищені цвіллю
Пропутінсько-лживого грогу

Не ми цю війну починали
Та виграти мусим, бо наші
Діди здобували тут славу
Квітучо-співочої нації

Хай діти сміються в садочку
Й цвітуть нам і вишні і сливи
Хай пишно нам вродить колосся
Й грибів буде море, як злива

Спинить саранчу цю ми мусим
Зелені, прожерливі тварі
Тож прапор ще вище підносим
І йдем на цю збройну отару!

Хвала всім солдатам-героям
Ганьба усім зрадникам й катам
Молімось за тих, хто у бою
Тримаймось, тримаймося, браття!

З молитвою день починаєм
За тих хто поліг і хто вижив
З любовю до рідного краю
До України – Вітчизни!

© Ірина Бжезінська

пʼятницю, травня 02, 2014

А мені снились квіти ...


А мені снились квіти,
Ті, які ти мені не даруєш
Їх пелюстки живі
Аромат їх так вабить й чарує

Я набік, з подушок
І занурююсь в диво-хмаринку
Ніс лоскоче пилок
У руках чую кожну стеблинку..

Ти до мене привів
Конюшину, ромашки й дзвіночки…
Різнобарв’я лугів
Почуттів різнобарвні віночки
 
Просинаюсь усміхнена….
Обіймаючи квіти примарні
Друга ночі, і тиша
Й лиш тіні блукають намарно…

Ти мені не дзвонив
Я чекала й заснула зненацька
Снились квіти мені
Ті, котрих так бракує для щастя…

© Ірина Бжезінська