А здавалося - все попереду
Ще встигаємо. Вгору і вшир
Мрій збираєм химерні череди
І женемо на випас...в мир.
І так повагом, так без поспіху
Що не видно ні краю, ні дна.
Тільки губляться роки, постаті
І пустими стають слова.
А здавалося - вмієм, можемо
І підкоримо свій Парнас...
Тільки гори такі неходжені
Тільки небо...сміється з нас.
© Ірина Бжезінська
