Минула ніч… в тривозі та безсонні
У вибухах та спалахах війни….І, слава Богу, що приходить ранок
А ми отут… і ми іще живі…
Не спиться тут… лиш губиться реальність
І падаю в глибокий темний яр…Не сняться сни… для нас це вже банальність
День, ніч й гвинтіка-друг Зброяр…
Світає…вистріли і птаство…
І лісу шелест…. Й канонади шум…Земля моя…яка ж вона прекрасна!
Не знищить ворогу оцю її красу!
Затихло… хто-зна що там буде далі
А поки спокій – напишу листа«Синочку, знаю, помагаєш мамі…
Я тут за вас….а ви – моє життя.
© Ірина Бжезінська
