Ми йдем...вперед!

Ні ти, ні я не знаємо про завтра

Ні я, ні ти – не знаємо шляхів

Що приведуть туди, де буде жарко

Від наших поцілунків і обійм..

Ми йдем вперед, в нас кроки несміливі

В моїй руці тремтить твоя рука...

Але ми йдем! І зараз ми щасливі!

Ти поруч! Ти! Лиш ти тепер моя зоря!

Ми йдем вперед з закритими очима.

Лише вперед, позаду – прірви мла...

Попереду – є щось незрозуміле...

Й з таких миттєвотей складається життя.

Ні ти, ні я не знаємо майбутнє.

Не скаже небо, не підкаже кава

Звідкіль у серці цей вогонь могутній

Що жаром обпікає, наче лава …

Я не завжди весела ...

Я не завжди весела й жартівлива

Часом всю душу огортає щем

Скоряє сум і я немов той привид

Блукаю вулицями Львова під дощем.

Буває, огортає втома

Від кількості проблем що всюди, скрізь…

І хочеться тікати геть із дому

Щоб жоден не побачив моїх сліз.

Буває, що впадаю у задуму

Шукаю Бога і шукаю сенс, мету

Життя розписує нам ролі і костюми

Але для чого і куди іду?

Буваю різною… Веселою, сумною

Проходить час і змінюємось ми

З тобою зараз, я цвіту весною

І дякую за все, що дав мені…

Change my life

I had resolve to change my life
And start new day
For you,  your smile.

I take with me my wish, my dreams
I go away,
And all have clean.

My heart is anxious, brain in fog
I feel a fear
When you spoke.

Believe in better, new and fine
I whole leave here
And say "Bye"

I go in future with closed eyes
With nothing else
But open mind...

Твої слова, як жива вода для моєї душі...

Де ти знаходиш ці слова

Що так чіпають, так бентежать?

Твої слова  - жива вода.

Від них - мій кожний день залежить.

Ти скажеш так, що я німію.

Вслухаюсь в кожне слово, звук.

В них світ краси, в них сни і мрії,

В них дзвін роси, зорі політ.

Ранковий сон, вечірня втома,

Легкий стрибок вітрів в степу...

Це все ти загорнув у слово

І відпустив … в мою весну.

Любов перемагає біль

Я не могла заснути опівночі

Страшенно розболілась голова

Ковтнула ліки, та не було помочі

І дуже довго я крутилася без сна

Цей біль стіляв мені у скроні

Ламав мій опір, очі закривав

І я ховала голову в долоні

А біль блукав, зривав, тривав й вбивав…

Я не могла лягти, ні сісти, встати

Крутилася без сну, крутився світ

І що ж робити і куди тікати?

Коли ж припиниться оцей болючий гніт

І раптом я подумала про тебе

І уявила що ти поруч, тут

Ти взяв мій біль і пригорнув мене до себе

І я звільнилась від скажених пут

Мені так було гарно і спокійно

Я відчувала впевненість, любов

Я знала що ти поруч, й біль розвіявся

Біль зник, натомість опустився сон….

Давай послухаєм тишу

Давай послухаєм тишу…

Ти поруч, а що іще треба?

Ось вітер стеблинку колише

Й злітає метелик до неба

Земля роздає свою милість

Усьому живому навколо

І навіть найменшая живність

Є крихітне втілення Бога

Ти поруч, це щастя незмірне

Тепер нас є двоє, ми інші…

Не хочу я слів і розмови

Я хочу одвічної тиші

Лиш тиша народжує правду

Лиш в тиші – все істинне й вірне

В ній всі попередні століття

Всі долі, всі війни, всі вірші

Ненавиджу ці дітища прогресу...

Ненавиджу ці дітища прогресу

Айфон, емайл, чат, інтернет і ми

Рятуючись від самоти і стресу

У павутинні губимо намарно дні

Та в чаті не побачиш очі, сльози

Кришталь печалі і тремтіння рук

Примарний світ нам відриває далі

В ілюзію, що кожен нам – тут друг

Тут можна жити так, як ти захочеш

Це дешево й зусиль не треба, ні

Лише по клавішах туди-сюди ходити

І креслити свій світ на площині…

Але мені

Замало відео і звуку

Я хочу чути твого серця стук

Я хочу потримать тебе за руку

І доторкнутись до жаданих губ

Я хочу відчувати, що ти поруч

Я хочу знати, що тебе болить

Я хочу в усміху твоїм згубити голову

І знов зп'яніти від солодких втіх

Я поспішаю...

Я поспішаю у твої обійми

Я поспішаю у твій дім, твій вечір

Ранок, день, твої пісні і сни…

Прийми мене!

І в повній холоднечі життя

Ми будемо вже більше не одні…

Я поспішаю, і щодень чекаю

Коли скінчиться ряд випробувань

Що доля нам так рясно посилає

Коли до тебе поспішу, мов лань…

Я поспішаю, бо минають роки

Холонуть руки і черствіє дух

Щодня ми робимо мільярди кроків

Але все далі й далі ти, мій любий друг…

Я поспішаю ризикнути, впасти,

Розбити свій буденний ритм життя

Я поспішаю жити і кохати

Прийми мене. Прийди, моя весна!

Я поспішаю у твої обійми…

І ти коханий йди сюди, на звук…

Прийми оцю весну й забудь всі зими

Вслухаючись у мого серця стук