В очах – зима, у душах – осінь
Спекотне літо в голові…
І тільки серце йде наосліп
Складаючи вірші весні.
І лиш воно ще вірить, кличе
Шукає вдень і уночі…
В очах – зима, у душах – осінь
Гарячий безлад в голові…
Ох серце, серце, пташко сива
Про що твої сумні пісні?
Хто їх почує , хто оцінить?
Хто скаже «так»? Хто скаже «ні?
Але співай, співай до ранку!
Про дивен цвіт, про зорепад
Про акварель вогких серпанків
Над косовицею в житах…
Про ніжність пелюстків троянди
Про сильних крил орлів розмах
Про виноград, що мов гірлянди
Прикрасив арку у пітьмах…
А ще про дощ і громовицю
Старезних вільх сережок дзвін
Про ніч, коли ніяк не спиться
Про мить, що схопиш наче скрін.
В очах – зима, у душах – осінь
Спекотне літо в голові…
І тільки серце йде наосліп
Складаючи вірші весні.
© Ірина Бжезінська
© Ірина Бжезінська
Немає коментарів:
Дописати коментар