А небо, небо!

Весняне небо...чисте і безмежне
Мов пензля майстра диво-акварель
Палітра фарб, емоції, відвертість
Позує залюбки весна-модель.

То посміхнеться, то опустить погляд
Така встидлива, ніжна, молода...
Думками ще далеко, але поряд...
Бо вже пора, прийшла її пора.

Тому дерева виглядають птаство
Осанна вічному звучить: Люблю, Люблю!
І перші проліски як таїнство... прекрасні
А небо, небо! Наче з кришталю!

© Ірина Бжезінська

Музикант

Пожовклі ноти, втоптані сліди
Далекий спогад, картка чорно-біла
Колишні оплески тепер лиш порохи
А звуки стали зморшками на тілі...

Крізь биті шибки залітає сніг
Вальсує з вітром, згадує колишнє
Як зал шалено кликав знов на біс!
Як було гаряче! Як холодно опісля...

Все вже минуло: стерті номери,
адреси змінено, мелодії забуто...
Лиш там на фото ми ще молоді
Лунає Бах... Так легко і розкуто!

© Ірина Бжезінська