Моя печаль, як кришталевий келих,-
Її ховаю я у будні дні.
Та в день святковий, серед слів веселих
Вона зі мною ... і вона - в мені.
Крізь келих, кришталево чисті лунки
Дивлюсь на світ, на себе, на життя...Моя печаль іде по серцю лунко...
Й болить душа... лише болить душа.
І слів замало, і життя замало
Аби цей келих випити сповна...Мені на долю дивні впали руни....
Коли весела, ... то чомусь смутна.
