Кричу до ночі,
Ночі-вітряки
Їх не побореш...
Та й не оминути.
Мо хто наврочив?
Нашептав біди.
Заплів шляхи
В слова налив отрути.
Заплющу очі
Серце зупиню
Застигну камнем
Без чуття і руху.
Лети де хочеш
Хочеш - не лети.
Ти - світу славень
Літній дощ в задуху.
А я - то обрій
Риска на чолі
Далеке "до"...
І почорніле "після"
Дощі холодні
То мої сліди...
Мій бог помер...
Помер і не вознісся.
Кричу до ночі,
Ночі-вітряки
Їх не побореш...
Та й не оминути.
Лети де хочеш
Хочеш - не лети.
Лише зніми
З душі кохання пута.
© Ірина Бжезінська
