Знаю, що зараз нам не до любові
Ще панують бандити, грабують, лякають людей
І ця наволоч рідну мою Україну
Роздирає, на благо злодійських мажорів-дітей
Я люблю тебе
Вибухів зараз не чути
І розвіявся дим на Грушевського... скоро весна
Нам дорога одна - перемога, другої не буде
Там за нами стоять наші діти, батьки, вчителя
Я люблю тебе,
Хлопче у масці та касці
І не треба нам грошей, визнання, медалей й посад
Просто щоб щовесни прилітали лелеки і ластівки
В наш простий і старенький, солодкий й пошарпаний сад
Я люблю тебе
Й твою силу скріпить моя віра
А молитва моя крізь ворожі стежки проведе
Там, у диму від шин народилась нова Україна
Бо козацькая кров ще не зникла, у жилах тече!
І не скоримось ми бусурманам, бісівським відроддям
Наш величний народ свою честь у віках не згубив
За цю землю, що стогне окроплена потом і кровю
Поколінь укранців! Усіх тих, хто так щиро любив!
© Ірина Бжезінська
