Молитва мого серця

Яке ж це щастя просто бути разом.

З тобою бути разом назавжди.

Забувши всі незгоди та образи,

Іти вперед до спільної мети.

І хай летять роки, минають весни,

Хай розцвітає й облітає цвіт.

Я вдячна своїй долі, що принесла

В моє життя кохання дивний світ.

Ти в серці наче іскорка, як сонце.

Щодень мені освячуєш життя.

Я вдячна Богу, що в моїй долоні

Твоя рука, твоя міцна рука.

Ти мій і щастя наше наче річка

Летить вперед й розсуне береги.

Мене тримай в свої обіймах міцно,

Мене як серце власне бережи…

Люблю тебе, і хай слова ці вітер

Підхопить та по світу понесе.

О Божа Матір, що за дивна втіха,

В молитві дякувать тобі за все, що є!

Щастя кохання, щастя - в коханні!

Я крадучись до тебе підійду,

І обійму тебе так сильно й міцно.

Неначе мушку, схоплю мить оцю,

І закарбую в пам’яті навічно

Як тепло поруч із тобою !

Як затишно мені в твоїх руках !

Яке ж це щастя, поринати з головою

У вир чуттів! Й губитися в зірках!

Як я втомилась від борні і перешкод!

Як я втомилась від борні і перешкод!

Втомилась йти, втомилася долати

Ці тьмяні дні серед пісків й болот

Коли не має віддиху і свята!

Чому ж судилося мені таке життя

Чому ж до мене доля не прихильна?

Чи навпаки – це моє підняття

Іти вперед, іти – бо горда й сильна!

Та часом спинюся і дивлюся навкруг.

Вслухаюсь в пустку, закриваю очі...

І хочеться мені у вирі смуг

Знайти себе, знайти своє, жіноче….

А мені б тебе просто кохати

А мені б тебе просто кохати

І тримати в обіймах своїх.

Але світ знов споруджує грати,

І не знаю як вийти із них.

Я б хотіла щовечір, щоранку,

Зустрічати із твоїм ім’ям.

Я для тебе і муза і бранка.

Але щастя судилось не нам.

І не нам наготоване ложе,

І не нам цей солодкий обід

Нас чекає лиш довга дорога,

Шлях важкий в спеку і голо лід.

А мені б тебе просто кохати!

А мені б лиш до тебе дійти!

Боже, дай мені сили не впасти!

Та дорогу цю гідно пройти!