Мій Ангел

1.

Коли мені було так важко

І я не знаходила сил

Ти дав мені віру й відважність

Ти наче на крилах носив…

Приспів:

Як падала вниз

Ти мене підхопив

Ти крила розправив

І очі відкрив

Ти дав мені світ, цей дивний світ

Барвистих ілюзій!

А потім ти зник

Як вогник згорів…

Пішов назавжди

Без знаку, без слів…

Заливши слід, продовживши літ

Барвистих ілюзій!

2.

Тепер я готова боротись

Готова іти до мети

Позаду залишилась осінь

Весною наповнюю сни…

Приспів:

Як падала вниз

Ти мене підхопив

Ти крила розправив

І очі відкрив

Ти дав мені світ, цей дивний світ

Барвистих ілюзій!

А потім ти зник

Як вогник згорів…

Пішов назавжди

Без знаку, без слів…

Заливши слід, продовживши літ

Барвистих ілюзій!

3.

Я буду такою назавжди.

Пишайся, - я твоє дитя.

Я буду щаслива й відважна

Щомить, щохвилини, щодня…

Ти Ангел, молюся до тебе

І дякую знову тобі

Що дав мені сонце і небо...

Що був Ти в моєму житті…

Мене вабить твоя зухвалість

Мене вабить твоя зухвалість

Твоя молодість, розум, шал.

Хай сьогодні це все – навзаєм

Та насправді – лиш карнавал…

Ми у різних живем епохах

Ти  - мов птах, у небес вишині.

Я привчити тебе хоч і можу,

Але краще  на волі живи…

Не боюсь я розваг і болі,

Та не вабить мене ця війна.

Почуття – вже не поле бою,

А довіра й проста тишина…

Тож лети, твої крила сильні

І підкорюй свої небеса!...

Я ж пишатимусь тим божевіллям

Що відчула,  як ти цілував…

Кохання без крил...

1.

Світанок зупинив життя.

І ти пішов без вороття.

А я лишалася одна

І чую.

Твої слова бренять в душі.

І тане голос в метушні.

Хто я тепер, а хто вона?

Відчую…

Приспів:

Чому жорстокість у серцях?

Забрав любов, бери й життя!

Не залишай мене без крил розбиту…

Чуєш?…

Слова гостріші за ножа!

Забрав любов, бери й життя!

Без крил я не живу,  а лиш існую... 

 2.

Дрижить в руці бокал вина.

І не твоя у цім вина,

Що я загублена душа

І чую…

Такіж слова говориш знов

Тій, що шукає ще любов.

А я тепер одна

Танцюю.

В твоїх очах спинились хвилі моря.....

В твоїх очах спинились хвилі моря

В них простір без початку і кінця...

Там гладь морська заповнює простори..

Там спокій віднайде моя душа...

Під шум морський я мрію про кохання

Гублюсь в очах твоїх, в морській воді

Я розчиняю спогади й бажання…

Втопи ж всі страхи мої, хай в душі

Нові вітри натягують вітрила

Пливем вперед! До кращого життя!

Я свою душу всю тобі відкила

Щоб потонуть у хвилях забуття!

Життя ....

Життя моє не було надзвичайним.

І я не стала кимось в цім житті.

Я роздавала час свій і таланти.

А почуття ховала у вірші.

І я не стала кращою за інших.

Не досягла вершин, не впала вниз.

Я не свята , але й не дуже грішна.

Десь був мій промах, злет, а десь – каприз.

Я не відрила у собі жіночність.

Хоч почуття манили ввишині.

І часом почуття прицільно точно

Влучали в моє серце… і вірші.

Та не судилося знайти кохання.

Того, хто був би поруч день і ніч,

Хто вгадував б усі мої бажання,

Хто був б зі мною зараз, пліч-о-пліч.

Тепер мене самотність не лякає

Життя іде, не знаю його строк…

Слова летять і у віршах згорають

І я згорю, як досягну зірок…

Як швидко забуваються слова

Як швидко забуваються слова

Що не чіпали серця і не йшли крізь душу…

Як швидко розкривається обман

Коли усе – лиш фарс. Ти сам порушив

Своїх обіцянок примарний світ ілюзій,

Де чарував мене ти крізь красу сонет…

Ти був мов Янгол, та тепер – облуда

Що перервала щастя мого лет…

І не кажи, що я у всьому винна.

Так, я пішла, бо світ мене манив.

Боялась я повірити у щастя…

Так, я пішла. Та ти не зупинив!