Мій шлях

я сутність попелу й вогню

землі й води незвіданий неспокій
віночок квітів й дикий шум дощу
я - лише мить, а може сотні років
 
моя енергія спадає з диких гір
а вранці росами летить на зустріч сонцю
мене не вивчиш - бо замало буде днів
мене не втримаєш - буде замало ночі

закутана у паморозь весни

я босоніж ітиму в сині далі
а ти лишайся, як боїшся тьми..
і не шукай в словах моїх моралі.

© Ірина Бжезінська

Мовчи...

Мовчи. Нехай бринить ця тиша
Струною туги в сизій далині
Акордами кохання і розлуки
Співай мені. Співай або мовчи.

Мовчи. Слова твої мов пастка
А я не буду вірити тобі
Ти розставляєш пішаків на карті
Я бю конем. Ходи або мовчи.

Мовчи. Новини не цікавлять
Роби як знаєш, але не бреши
Бо час не всі мої загоїв рани...
Не варто пробувать. Повір, краще мовчи.

Гітара, музика і партія у шахи
Простенькі ноти і прості ходи
Це шах, уже нема куди тікати
Ти тут програв, прийми і помовчи.

© Ірина Бжезінська

Відплата - неминуча!

Немов глибока рвана рана
Мені у душу залягла
Та зрада, та страшна омана
Що нарід мій в тенета зла
Штовхає......
І пече і мучить
Мене та кривда, та жага
Але відплата ,- неминуча
За кожну смерть відповіда
Той винуватець,
За кожен погляд, натяк, жест
За ті надміру вже зухвалі
Слова, насилля, біль...той хрест
Вони нестимуть...й їхні діти
Бо що посієш, те й пожнеш
Як хтіли пекла, - то горіти!
Як хтів брехать, то будь мов пес!

© Ірина Бжезінська