Слова пересохли, мов в спеку потоки
Сховались углиб, зачаїлись в душі.
Лиш гляну у очі мигцем, ненароком
Ніхто не спинився, не стишив ходи.
Усі поспішають, біжать навперейми
Життю а чи долі, хто ж скаже, хто зна?
Чужої біди горизонти пустельні
Лякають ще дужче. Дарма, що війна.
Що все ще в окопи закидують міни
І снайпер шукає вразливу мішень
Розтяжок нові павутини на зміну
Старим, що взірвались... І от так щодень.
І от так щоночі. А ночі холодні
Лиш ліс, втома, зброя і сірий бліндаж.
Консерв ніби досить, та щось не голодний
Чогось би із дому... Змінить антураж...
Він мріє про дім, про добробут і спокій
Про вечір у парку, про книгу й сім'ю
Та знов у новинах плетуть дифірамби
Перевертням мінським, ніяк не збагну
Що то за вкрай велемудрі маневри
Постійний процес та ефекту катма
Одні в мерседесах, одні - в бетеерах
Комусь на розвагу, комусь за життя...
Читати, молитись і їсти, ...і жити.
Слова пересохли, як в спеку річки.
Та мовчки найлегше долати та бігти
Боротись.... Боротись... Сягати мети!
© Ірина Бжезінська
