Ішла вперед без мапи, без дороги
Слова молитви омивали ноги
А болі й втрати свій тримали стрій.
Душа долала терикони мрій...
Душа далала терикони снів
Губила зміст і забувала теми
Зі смутку майструвала сни-тотеми
Згубивши лік отих самотніх днів.
Душа долала терикони снів.
Душа долала терикони душ
І оступалась, падала, вставала
Когось крізь сльози тихо так гукала
А слід був чорним, як розлита туш
Душа долала терикони душ.
Душа долала...здолена душа
На долю вже давно не нарікає
Іде бо вірить, що іще чекають
Така водночас рідна і чужа
З розбитим серцем...здолена душа.
© Ірина Бжезінська
