Тепер піде на весну
Хоч морозець скрипить
Але в душі так тепло.
Щодень хвилину-дві
Затримається сонце
Глядиш, уже і дні
Такі весняно довгі.
Летить шалений час
Запалює планети
І наче гордий птах
Завжди високо в небі.
Не зловиш, заманиш
Лиш оку мило глянуть
Ми біжимо за ним
А він про нас й не знає.
Тік-так, дін-дон та дзінь
На коліщатках справних.
Й зимових володінь
Розтане дивна казка.
© Ірина Бжезінська
