Я б сьогодні гуляла, як
вітер
Розмітаючи ветхі дахи
Розкидаючи трави і
квіти
Посипаючи пилом шляхи...
Я б летіла у гордому
леті
Над верхами столітніх
дерев
Доторкаючись хмар в
сині неба
Далі й далі, без спину,
вперед!
Душу рве ця мовчазна
розпука
Очі млою мені закрива
Без спокою, без спину
ця мука
Я лечу, бо інакше —
пітьма
Хочу світла, а решта —
розмести
Хочу сонця — холодна
ця ніч
Бється в серці енергія
честі
В жилах стине гарячая
кров
І не втримати силу цю
сущу
Що в мені понад мене
жива
І хоч тіло у вічність
відпущу
Все ж залишиться вічна
душа.
