Час вибору

Хто ворог, хто друг

Хто свій, хто чужий
Чи пряник, чи кнут
Чи добрий, чи злий

Повір

Ти сам собі пишеш цей текст

Твій вибір - твій хрест

Чи світло, чи ніч

Гарчання, чи співи
Люби чи каліч
Ненавидь чи віруй

Повір

Ти сам собі пишеш цей текст

Твій вибір - твій хрест

Боротись чи впасти

Іти чи спинитись
Померти чи жити
Пробачити, вбити?

Повір

Ти сам собі пишеш цей текст

Твій вибір - твій хрест

Ніхто не підкаже нічого

Думки твої - долі каркас

Жени геть підступні тривоги

Вирішуй скоріш, бо вже час!

Повір

Ти сам собі пишеш цей текст

Твій вибір - твій хрест

Дух Прометея

Життя заради насолод

не варте ніц... пусте, нікчемне!
Як саранча нищить город
жеруть ... багацтво ж їх непевне

Якщо ж ідею наче прапор

Скрізь буревії пронести
Усе віддати до останку
Заради вищої мети

Тоді стають сильніше руки

Гострішим розум, кращим зір
І не злякають чорні круки
І не нападе хижий звір

Бо Бог благословля героїв

В них Прометея дух горить
Лиш той, хто цей урок засвоїв
Вовік буде у світі жить!

Ми - сила!

Нехай попереду болота та яри

Дощі, сніги..., чутки та пересуди
Холодна ніч затьмарює думки
І щось дрібне в душі дрижить, мов Юда...
 

Та ми не зрадим рідної землі

Землі, що нас годує, любить
Захистимо майбутнє для дітей
Батьків, сусідів, родичів та друзів!
 

Над нами небо світле, своє

І ми - орли! Постоїмо за себе!
Бо в серці честь, у душах віра є!
Бо Україні далі жити треба
 

Козацький дух...горить в наших очах

Стрілецька витримка ... бандерівськая вдача
Любов батьків ... і злякане дівча
Не посоромимо! Дамо нахабам здачу!
 

Бо Україна це наш рідний дім!

А в домі нашому смітити не годиться!
І наша відповідь лунатиме як грім
Для тих, кому іще так м"яко спиться!     

Так хочу тебе ...

Хочу тебе пригубити

І смакувати ... неначе коштовне вино.
Пускати тебе в свою кров... в серце ... в душу
І в тілі ховати твоє незбагненне тепло...

Так хочу тебе, як вина, як солодку оману

Лишень відкоркую ... а потім була не була
Прокинусь в обіймах... з цілунків твоїх буду п'яна
Схміліла від ласк, від жаги, від оцього терпкого вина!
 

А може мені не годиться вино оце так смакувати?

А може цю пляшку не час ще відкрити? Не час?
Як знать що воно? Чи мені зараз час вибирати?
Чи просто чекати... допоки лунає цей джаз...
 

А може ... обмежуся кавою ... буду твереза...

Вина не люблю... відколи пила все до дна...
Сховаю цю пляшку далеко... на кращу імпрезу
До кращих часів ...   Сьогодні ж залишусь одна

Крик навздогін....

Не ховай свої очі... в них втоплю свої жалі та тугу

За безсмертям душі ... побіжу по стежині у лузі
до небес!
До кремезної сині небес!
Подивись мені в очі... скажи, в чім секрет
тої напасті, що я хворію...
тої болі, що в грудях пече
того суму... що більше не гріє
того жалю ... що в даль відпливе!

Я не знаю благань і пробачень

Я не скажу ... змовчу. Й ти мовчи
Це наш гріх ... що не було побачень
Був лиш крик ... та і то навздогін

Пишаюся тобою, Україно!

Пишаюся тобою, Україно!
В душі зростає гордість за народ
Котрий пройшов і голод і руїни
І холод,  злочини і тисячі скорбот...

 

І виховав достойних дочок

В козацькім духі виховав синів
Пишаюся дітьми, котрі поночі
Ішли за волю, за ідею йшли!
 

Вже сонце розганяє сизі хмари

Вже в серці бє роздмухная кров
Бо йдем вперед, де нас чекає слава
І гордість за славетний наш народ!