четвер, лютого 20, 2020

Не мені...


Ти також пишеш вірші? Я не знала...
Хоча й не дивно. Пишеш не мені.
А я збираю блискітки печалі
І прикрашаю ними наші дні.

Та і не наші зовсім. Дні і ночі
Колючий лютий шрамом на душі.
І тихих мрій безкрилих гострі очі
Чатують моє серце... Ми - чужі.

Але ж... чужі? Та ні, не може бути
Мій візаві, мій сором, гордість, сум
Мій добрий ангел... Згубим атрибути.
Хай просто тілом пробігає струм.

© Ірина Бжезінська

неділю, лютого 16, 2020

В вечірніх присмерках



В вечірніх присмерках загублені пісні
Звучать тужливо й щиро, аж проймає
І день мов спогад тихо обіймає
І загортає слово у вірші.

Неквапно ніжність відпускає сни
Сповитий час солодким трунком втечі
Де півжиття віддам за один вечір
За тиху вдячність ... стертої сльози.

Цупке повітря ранньої весни
Лишає опіки, якщо ковтнути вдосталь
Твоя із мрії викроєна постать
Моїх молитв запалені свічки.

© Ірина Бжезінська