Тривога

Товчеться у грудях зойк

І сльози глибоко душать
Пульсує по жилам кров
І шрами кладе на душу

Повітря тремтить, як лід

Розколює дійсність навпіл
Там – смерть набирає лік
Тут доля стирає нахил

На вервичці їх імена

Повторюю, Боже, Боже
Їх серце не мало дна
Життя ж обірвала доля

Секунди печуть вогнем

І слів не знайду, не знаю
Війна, то як хід конем
За котрим ходів не має

Сирена. Тривога. Бій

Молитва і ряд кулеметний
У сні знов кричу тобі: «Стій»
А ти… ти спішиш, як у пекло...

© Ірина Бжезінська

Доброго ранку, Коханий!

Доброго ранку, коханий

Вже стукає сонце в вікно
І промені в листі веснянім
Тчуть дивне красою панно

Доброго ранку, коханий
Що снилось тобі уночі?
Може фортеці надхмарні
Рицарі, коні, вогні?

Можливо тобі снились гори
Чи ріки прісні та мілкі
Просторе безкрайніє море
Чи гай край села навесні?

А може твій сон потривожив
Неспокій за рідний наш край

І снились тобі запорожці
І Крути, і Київ й Майдан

Доброго ранку, коханий

Який же цей ранок! Поглянь
Колишуться клени, мов пави
І квітне весни водограй

Щебечуть птахи в ля-мінорі

Й комахи оркестром гудуть
Повітря напнуте струною
Тремтить, і нас кличе у путь

Тебе обійму міцно – міцно

Ще хвилька й життя понесе..
Люблю тебе щиро і ніжно
І дякую долі за все!

© Ірина Бжезінська