Не дзвониш. Поза зоною.
Ти в зоні де перемир'я...
Миримось, воюєм?
Не дзвониш. Ніч без спокою.
І душить це безсилля...
Час хвилями жонглює...
***
А в нас у Львові знову свято
Чергові пляцки і сири
Вино, глітвейн, пампух... тут паті
Їм треба грошей та краси.
Що там війна - то всім без діла
Й твої всі друзі молодці
За рік цей збудувались, жили...
А ми? Слова щось йдуть не ті.
Вже вісім місяців. Ще скільки?
Ще скільки ось таких ночей?
Це не тобі, це кажу тиші
Що серце вкрала, мов трофей.
А влада? В них все в шоколаді
В ажурі... бархат,
діамат...
Ніхто не стане на заваді
Кудись ідем, - йдем навмання.
Комусь війна ця дуже в тему
В кишеню дуже та в зірки...
Не вірю я чинам й в систему
Ми дон-кіхоти й вітряки...
Якусь держава має карму
Червлену, наче як врекли
Ми здобуваєм перемогу
А переможені - знов ми.
І все десятий раз по колу
Вже граблі стоптані... аж ні
Знову не чути рідну мову
Навпроти ж свої, не чужі....
Ми всі обмануті настільки
Наскільки хочемо самі...
Налиють аж по самі вінця
Брехні... Що ж мають на умі?
***
Не дзвониш. Поза зоною.
Ти в зоні де перемир'я...
Миримось, воюєм?
Не дзвониш. Ніч без спокою.
І душить це безсилля...
Час хвилями жонглює...
