Не люби мене, не люби!
А скоріше тікай від мене!
Бо в очах моїх гаснуть сни,
А душа моя рветься до неба!
Не люби мене, не люби!
Я мов річка, стрімка та глибока.
Як підійдеш впритул до води,
Змиє хвиля твій розум і спокій.
Не люби мене, не люби!
Я, мов спалах на темному небі.
Не злякають мене дощі,
Я - горю, ти ж згориш біля мене.
Я – мов магія диких трав.
І лікую, й калічу душу.
Можу зцілити безліч ран,
Часом ж, нових додати мушу…
Лиш сміливець сягне вершин!
Лиш розумний віднайде міру!
Не люби мене, не люби,
Як не впевнений в своїх силах!
