Похмурий ранок

Ранок. Похмурий ранок.
Скільки там? Нуль чи плюс?
Тільки вуаль фіранок
Звуки - це міста пульс.

Тихо. Авто. Ще кілька.
Кава гірчить. Не те.
У листопада лінька
Голі дерева вже.

Виспалась? Ні, не схоже
Книжка, фейсбук, алі
Вечір мене триножить
В неті як у смолі.

День розгортає карту
Фішка. Гравець пішов.
Скільки ще є азарту
Скільки про це розмов.

Ранок. Похмурий ранок.
Скільки там? Нуль чи плюс?
Сукня у тон туману
Шалик - мов легкий блюз.

Очі підкреслю чорним
Губи... Ох ні, зітру.
Слово застрягло в горлі.
Будь. Просто будь. Люблю.

© Ірина Бжезінська

Осінь

Пожовкле листя втопче в землю дощ
Цей запах тліну я люблю, зізнаюсь...
Ідеї й душі підуть на компост
А час зітре емоції й деталі...

Темніє рано. Вогкість як парфум
Торкає руки, стукає у скроні.
І все бігом... Так наче в жилах струм
Так наче завтра - лише слід в бетоні.

Галоп амбіцій, вихлопи машин
Безтямна більшість у телеекрані
Хто де, хто кого вищий на аршин
Що в кого довше... Я уже на грані.

Ох, осене, давай ще по одній і все
Розійдемось так наче добрі друзі
Ми так давно не знаємось в лице
Стираєм дні в одне прогіркле смузі.

Пожовкле листя втопче в землю дощ
Чорніють стовбури, блистить асфальт дороги
Й це небо, небо! Хмари йдуть до прощ
І просять зверху сили й допомоги....

© Ірина Бжезінська