Небо заплющило
очі,
Й сховало свій
сонячний погляд.
Дмухає холодом
осінь,
Розносячи морок довкола
Блякне краса,
відживає
Барв надзвичайна
іскристість…
Дощ моросить
вечорами…
Літо відходить у
вічність…
Кутаюсь в шалик
по вуха,
Змерзла… аж зціпило
руки…
Ніяк не зігрітись
під вітром…
Осінь самотня – це
мука!
