Зненавиди мене, мені так буде легше
Збагнути хто ти є, і хто ти
є мені
Кляни мене ,свари, бреши,
тобі ж не вперше
Розбий цей рай дрібної
метушні
Пусти на волю гнів,
роздратування, жалі
Не бійся ранити, не бійся
проклясти
Так стімко проминуло наше ралі
Ми вже на фініші, розбиті я і ти…
Як хочеш – вдар, побий
дарунки й посуд
Порви всі фото, витри
телефон
Зненавиди мій голос, запах,
погляд
І я забуду все… так ніби то
був сон….© Ірина Бжезінська
Немає коментарів:
Дописати коментар