Поселився смуток....

Поселився смуток

У моїм саду

Похилились трави

Не знайти бджолу.

Поселився смуток

Край мого вікна

Всохли усі квіти

Птаство не співа.

Поселився смуток

Вже і не один

Напускає чутки

В мій самотній дім.

Загортає ранки

У тужливий спів

І мене, мов бранку

Не пускає в сни.

Поселився смуток

І не проженеш

Тільки він і слуха...

Тільки й з ним - живеш

Смутку, мій коточку

Смутку, світе мій

Знову на сорочку

Взір кладу кривий.

Знову за тим смутком

Та й не видно дня...

Поселився смуток...

Радість геть пішла....

© Ірина Бжезінська

Ось і все

Ось і все..тебе не має
Світ завмер, душа ридає
Як дитя
Наче вчора були разом
Боже, чим тебе образив
Що страждати заставляєш
Боже, як іі кохаю,
Де ж вона?

Справжній ангел, світле диво
Сенс мого життя, щасливим
Був...й ми були..були ми.
Поцілунки, що п'янили
Теплота обіймів щирих..
Чом минули? Розвели...

Мій роман на жаль дописаний уже
Знаю що була для мене над усе
Я збагнув закони світу й не прийняв
Цей страшний химерний дикий карнавал...
Жодну маску не одягну більше я
Лиш в коханні є найвищий сенс життя

© Ірина Бжезінська