Мов спогад, мов давній лист
А там у душі під сподом
Щось ніби ще є, зорить
Щось ніби, щось мовби, наче
Ще вірю...краєчком сну
Уже не кляну й не плачу
Не бачу і не зову....
Пустила за вітром долю
Й сама полечу услід.
Лишається тільки погляд...
Та й він вже зносився, зблід.
© Ірина Бжезінська
