вже й рік минув
важкий похмурий рік
вже й лік змайнув
зозулькою ку-ку і втік
вже й лік змайнув
зозулькою ку-ку і втік
вже понад рік
хтось врік нас
точно врік
жахливий рік іде на новий лік....
Лиш сипонув печаллю на поріг
І сон приправив полином та маком
Забрав усе, що винести зумів
Лишив порожні очі, сиві хати
Дерев в той рік посохло у саду
Край маминої хати впала вишня
Куди не глянь - усе не до ладу
Усе прокляла зла невтішна тиша
Лежить торішня скошена трава
Прикрита вбого від дощу та вітру
Шепоче серце стомлене слова
Прості і щирі мамині молитви...
Дитяче тихе " Ти ще на війні?"
Вже понад рік не бачились удома
Тут все уже інакше, ми - іні
Вже все не так і так не буде знову.
А кожен день пряде нові жалі
Висмоктує життя, краде хвилини
Я просто бранка, що по битім склі
Іде та йде, і біль цей вже рутина.
Той рік за два, за три із мене зняв
І сліз і сил... Не обійти, не перескочить
Ніхто й не знатиме як їсть людей війна
Як жалить, як кусає, рве та точить.
© Ірина Бжезінська
