Немов глибока рвана рана
Мені у душу залягла
Та зрада, та страшна омана
Що нарід мій в тенета зла
Штовхає......
І пече і мучить
Мене та кривда, та жага
Але відплата ,- неминуча
За кожну смерть відповіда
Той винуватець,
За кожен погляд, натяк, жест
За ті надміру вже зухвалі
Слова, насилля, біль...той хрест
Вони нестимуть...й їхні діти
Бо що посієш, те й пожнеш
Як хтіли пекла, - то горіти!
Як хтів брехать, то будь мов пес!
Мені у душу залягла
Та зрада, та страшна омана
Що нарід мій в тенета зла
Штовхає......
І пече і мучить
Мене та кривда, та жага
Але відплата ,- неминуча
За кожну смерть відповіда
Той винуватець,
За кожен погляд, натяк, жест
За ті надміру вже зухвалі
Слова, насилля, біль...той хрест
Вони нестимуть...й їхні діти
Бо що посієш, те й пожнеш
Як хтіли пекла, - то горіти!
Як хтів брехать, то будь мов пес!
© Ірина Бжезінська