вівторок, квітня 19, 2016

Квітневий день

Квітневий день іде до шлюбу
Квітковий флер летить увись
Пестливо сонце цвіт голубить
Лоскоче вітер. Мить, спинись!

Спинись, вдихни на повні груди
Торкнись у бруньках гілочок
Ти свідок ще одного чуда!
В смереках скаче потічок…

Весняне танго трунку й сили
Таке майстерне…  Бракне слів
Весна! Чекали та просили
Загостювати кілька днів…

© Ірина Бжезінська

вівторок, квітня 12, 2016

Правда лише одна



Безсилля. Тупе безсилля. Брешуть.
А ми ковтаємо і знову не вдавились.
Ми мовчимо. Тихо. Ницо. Низько.
Вони - влада. Ми - раби. По суті і по факту.

Армія. Війна. Статистика. Страшно.
Хто скаже правду, кому скаже, як скаже?
А хто почує? Та і чи варто
Боротися з системою,
Що має найвищий ступінь самовідтворення?

Мовчимо. Вони - брешуть, ми - ковтаємо.
Кожну годину. Кожного дня. Ще лізе.
Але там, де занадто затягнули швидше порветься.
Відчай дає нечувану відвагу.
Злість. Сміливість. Сила. Залізо.
Перемога буде за нами!

Лише вірте! Не їм а у себе!
Щодня, щохвилини, щомиті
Ми варті землі, на якій народилися
Ми будем тут жити
У мирі, в добробуті, в щасті!

Правда лише одна.
І її не сховати.
І правда за нами!

© Ірина Бжезінська

Вертайтеся!

І ріжуть тишу похапцем чужі АК
Земля сумирно глушить гради й смерчі
Вже не пшеничні, - мінні тут поля
До укриття. Скриплять надривно берці.

Як мерехтить в очах! Вогні. Вогні.Вогні.
Військова форма, гільзи,гільзи,гільзи.
І кожен день як сто останніх днів.
А жити треба, щоб не було пізно!

Ще треба світ побачити, людей
Зустріти ту єдину й неповторну
А потім в мирі народить дітей
І збудувати дім... Тому, тому повернусь!
***
Хай бережуть вас там молитви матерів
І Богородиця укриє омофором
Вертайтеся здорові і живі
Бо вас чекають, так чекають дома!

© Ірина Бжезінська

Хоч понад сили....



І знову обстріли і ДРГ і міни
І кожна ніч освячена в боях
І кожне слово щире, як молитва
І кожна хвиля (часу) чиста, як сльоза

І кожен день прожитий, як останній
І кожна мрія зведена на ніц
І лиш мета - велика, неподільна
Своя, моя, твоя... тепер й навік.

І хоч не зараз, але буде сонце
Хоч не сьогодні, але прийде мир
Хоч понад сили, але ми спроможні
Хоч понад віру, але Бог живий.

© Ірина Бжезінська

неділя, квітня 03, 2016

Якось вранці...




Якось вранці постукаєш в двері
Весь прокопчений пилом АТО
І в тобі лиш належній манері
Скажеш тихо: "Агов, я прийшов".

Скинеш ранець і зношені берці
Обіймеш мене ще раз і ще...
Скільки літ, а зустрілись - як вперше
Серце тьохкає, в грудях пече.

Руки чорні і вицвіла форма
Банка згущика, гільзи, вода.
Більше року тривоги, безсоння
Більше року життя без життя.

"Я погладшав, дивись лиш, кохана
Пузо он як росте на бичках..."
Посміємось. Душі ниють рани.
Час летить навтьоки в бачалачках.

Ти ще там... Спалах, гуркіт крайнеба.
Все шукаєш атошних новин...
От, дасть Бог, ми ще матимем сина
Буде гордий він батьком таким.

© Ірина Бжезінська

середа, березня 30, 2016

Весна холодна та ледаща


Весна холодна та ледаща.
Якесь абищо й абияк!
Зима ковтнула сонце натще
І березня - лиш післясмак

Ні зелені тобі, ні квітів
Хоч, кажуть, бузьки у гнізді
Та кожна ніч морозить віти
Тримає бруньки у вузді...

Лиш соки, сили вже нуртують
Аж рвуться уперед, на старт
Ще день - займуться, заквітують
Тепло увійде у азарт...

© Ірина Бжезінська

субота, березня 19, 2016

Чудовий ранок




Таке блаженство - італійська кава
І тепла чашка, ковдра, тишина.
Нові думки, старих невдач заграва
Уже позаду, ще ковточок, два...

І спокій.  Не біжу, не поспішаю
Спалила все, що нести не змогла
Пробачила собі свої печалі
Лиш я і кава... Березень. Весна.

Все буде, знаю... Вірю, мрію, зможу
Вже й сонця промінь будить сон дерев
Який ж цей світ прекрасний зараз, Боже!
Вже допиваю каву  і вперед!

© Ірина Бжезінська