Листопад-графік

Листопад-графік створює шедевр
Сміливими мазками, вліво - вправо
Жбурляє листя змазану пастель
Графітом промальовує деталі.

Сміливі тіні, теплі півтони
Розмиті силуети в напівмряці...
Бракує чарів... от би раз, два, три -
І все чарівно біле, мов у казці.


© Ірина Бжезінська

У Львові дощ...

У Львові дощ. Уже наскрізь осінній.
Голосить вулицею, в шиби гулко б’є.
Гуляє цілу ніч, мов до весілля.
Ніби востаннє… Сипе, паде, ллє.

Воно й не дивно. Ніби і до часу.
Та ще й до місця… Львів завжди дощить.
У місті парасольок, кави й джазу
Блукає жовтень… І чомусь не спить.

І я не сплю… Щось згадую, гадаю...
Що би було чи може б не було.
Що буде завтра, потім, згодом, далі?
Чого не буде… Де добро, що зло?

У Львові дощ. Уже наскрізь осінній.
Голосить вулицею, в шиби гулко б’є.
Гуляє цілу ніч, мов до весілля.
Ніби востаннє… Сипе, паде, ллє.

© Ірина Бжезінська

Запрошую відвідати блог sun-boom.blogspot.com та прочитати дотепні, іронічні, надзвичайно життєві та цікаві історії про життя Вампіранутих.

Вампірануті без інтернету
Вампірануті на побаченні
Вампірануті мандрують
Вампірануті у спортзалі
Вампірануті на вечірці
Вампірануті пишуть любовні повідомлення
Вампірануті готуються до екзамену
Вампірануті у депресії
Вампірануті зляться
Вампірануті наступають на граблі

Мої тридцять з лишком...

Я люблю свій вік
Оцих моїх тридцять із лишком.
І зморшки довкола повік
Й моїх кілька зайвих... - облишмо!

Роки забирають своє
Боротися з ними намарно
Та в кожному віці щось є
Таке особливе і гарне.

Весна натягне полотно
Палітру змішає нам літо
Майстерно пророблене тло
Осіннім теплом обігріте.

Розкішний сюжет, кольори
Гармонія форми і змісту.
Милуюсь, достоту майстри!
Ох скільки ж експресії, хисту!

Зима лиш підпише шедевр
Та знайде йому видне місце.
Я люблю свій вік, свій модерн
Я люблю свої тридцять... з лишком.


© Ірина Бжезінська

Люблю грозу!

Люблю грозу. Чомусь завжди любила
Свавілля вітру, різкість хвиль дощу
Таку нам непідвладну силу й міцність
Захоплююсь. Від захвату тремчу.

Люблю грозу. Згорівший обрій неба.
Химерних хмар похіпливий галоп
Й окраєць сонця схований далеко
Ритмічний шал, магічний ритм-танок.

Тремтять на пальцях іскорки енергій
Запалюють озоном краплі зір
І дихається вільно і безмежно
Світ оживає, я лечу за ним.

Люблю грозу. Цю добіблійську щирість
Природню наготу істот, подій...
Природню мальовничість, щиру віру...
І так все просто - Щастя, що живий!


© Ірина Бжезінська

а літо буяє...

не висипаюсь. читаю. п'ю каву.
а літо буяє, вже вдруге скосили трави.

акації, липи... а зараз піони у цвіті
на кожному розі - трускавки й букетики квітів.

спекотно і вітряно, часом короткі грози
задухи і холоду порівну зважені дози.

з роботи додому, із дому - робота та й годі
субота, неділя всі хатні, турбот аж удосталь.

новини не дивлюсь, часом серіал і читаю
зовсім не засмагла, усе ще на літо чекаю

не висипаюсь. читаю. п'ю каву.
а літо буяє, вже вдруге скосили трави.

© Ірина Бжезінська

Живу... доки творяться дні

Я не вірю у рай та у пекло
І не вірю в безсмертя душі
Але знаю достоту напевне
Як родився, то значить - живи!

В лабіринті думок та емоцій
У буденності слів та хвилин
Переможені та переможці
Шлях торують до вищих вершин.

Розгортається світ монополій
Над-траге..., Над-комедії, Над...
Б'ються склянки, люстерка та долі
Розчиняється в вічності час

Розгортаються цілі романи
Розбудовують цілі міста
Закидаються пошти листами
Без імен, без адрес і без сна...

А життя - це краплинка на гіллі
Теплий погляд і легке "бувай"
Це метелик з очими на крилах
Та веселка з дороги у гай.

Це корицею зрошена кава
Гарна книжка чи пісня нова
Для добра не потрібна підстава
Обійми - і літає душа.

Я не вірю у рай та у пекло
І не вірю в безсмертя душі
Сонце світить допоки не смеркне
Я живу - доки творяться дні...

© Ірина Бжезінська