----

 

В нас різні ідеали...різні долі
Інакше бачимо і дивимось на світ
Та хтось сказав що все по волі Божій
І не керує світом чоловік....

 

А значить нам судилося зустрітись
І що написано на долі - не минеш
Якими б нам стежками не ходити
Що в серце влізло, вже не проженеш.

 

Чи то є кара, чи дарунок хто зна
Не нам про те сушить свої уми...
Нам все можливо... і так мало можна
Втрачати легко, важко берегти....

 

Минає день, надходить час молитви
Слова як риска...сума цього дня
На зараз все, скінчилась і ця битва
Та щось не спиться...
Що за чортівня...

© Ірина Бжезінська

Моя перемога

 

Не кожен виклик я приймаю боєм

Хоч люблю перемоги дикий шал…

Та не впиваюсь силою і болем

Бо навіть час…. не всіх злікує ран

 

Хай думають, що хочуть… відступаю

Не моя зброя шершні,блуд, розбрат…

Зробила вибір...Я, - свій меч ховаю.

Спалю трофеї, .... й буде менше втрат!

© Ірина Бжезінська

Ніч на війні

 

Минула ніч… в тривозі та безсонні

У вибухах та спалахах війни….
І, слава Богу, що приходить ранок
А ми отут… і ми іще живі…
 

Не спиться тут… лиш губиться реальність

І падаю в глибокий темний яр…
Не сняться сни… для нас це вже банальність
День, ніч й гвинтіка-друг Зброяр…

Світає…вистріли і птаство…

І лісу шелест…. Й канонади шум…
Земля моя…яка ж вона прекрасна!
Не знищить ворогу оцю її красу!

Затихло… хто-зна що там буде далі

А поки спокій – напишу листа
«Синочку, знаю, помагаєш мамі…
Я тут за вас….а ви – моє життя.

© Ірина Бжезінська

Музика...

На кожен настрій і на кожен день

Знайдеться музика, мелодія і ноти
На кожне почуття - з мішок пісень..
Ти ніби сам, а музика - навпроти.

Ми з піснею живемо у душі

Із нею сміємося і радієм
Буває тужимо і плачемо вночі
Де б ти не був - а музика зігріє

В піснях наша історія живе

Козацька слава й Тарасове слово
Звучить мелодія...й туманом вдаль пливе
Лунає музика... і так мені чудово!

© Ірина Бжезінська

 

Я зла

Я зла...

на тих, хто собі не економить
а з когось останнє здирає...

Я зла
на тих, хто гарно й багато говорить
а що говорив ... хто ж згадає...

Я зла

коли брешуть,
ще  більше, як брешуть за очі

Я зла
коли зверхньо
говорять... хоч самі душею - голота

Я зла

коли лінь
перекреслює долі й години

Я зла

коли молодь
сидить в кабаках й тихо гине

Я зла коли холод

й не має маршрутки додому

Я зла

коли хожу по колу
а - вихід давно всім відомий....

Я зла

це життя
вчить нас каятись
й з Богом вітатись

Я злюсь

Маячня! Але знай

Я  так люблю

сміятись!

© Ірина Бжезінська

Краплинка до краплинки...

Кохання...потічок хвилинок часу

Що лине річкою життя з крутих висот.
Води серцебиття - наша надія спасу
Хоч крутить в вирі мул з земних широт...

Свистять вітри, морозить душу холод

Печуть мов у горні гарячі дні...
Краплинки розлітаються довкола
Хтось новий - рідний вже, а рідні - вже чужі...

Шумить ріка, вода-праматір мріє

Про край краси, кохання і добра..
Хоч тріскає земля, моря міліють
Є віра в нас...хоч йдемо навмання.

Краплинка до краплинки й буде море

Слово за слово - й пісня є нова
Добро до доброго - і зникне зло і горе
Сила до мужності - і правда ожива

Бо кожному з нас сил без міри дано

І в кожному є все, що лиш шука...
І серцю серце віддано назавжди
В руці -  рука...

© Ірина Бжезінська

І я і осінь...

 

І я і осінь - ми уже в літах
Ми маємо що берегти, що дати
Як листя осінь сипле по лісах
Слова мої летять...де ж нові взяти?

 

Я люблю осінь, паморозь, дощі...
Липке болото, сірий вечір в парку.
Люблю, коли тут поруч мерзнеш й ти,
І ми разом старієм...й нам не страшно.

 

У осені свої секрети й сховки
Свої таємні мрії...хто ж їх зна...
Вона дає всім те, що вони просять,
А часом й більше, осінь не скупа...

 

І навіть квіти в пізньому саду
Вона нам збереже в яскравих барвах.
Я люблю осінь, в неї свої сни,
І почуття вже зрілі, не примарні...

 

І я і осінь любимо тепло
Останнє сонце, що пестливо гріє.
І ранній вечір і п'янке вино
Ще молоде... із яблук переспілих....

 

Люблю тебе, люблю короткі дні
Стрімкі дощі і прохолодні ранки
Люблю все віддавати й берегти
Tвоє тепло...
і наші фото в рамках....

© Ірина Бжезінська