Жасмин

Чуєш, ладо, вечоріє
Тінь вклякає, наче чад
Від акацій та жасмину
Білі крихти канонад.

Сиві хмари наче пави
Линуть повагом за пруг
Скоро спекою заграви
Запалає все довкруг.

Кажеш, там світає рано
Не моргнеш - уже і ніч.
Якось легше спека смалить
Не волого... Тут - горить.

Там - стріляють, тут - співають.
Львів й Донецьк. Різні світи.
Просто мить... Весна буяє
Там і тут цвіте жасмин.

Чуєш, брате, вечоріє
Тінь вклякає, наче чад
Видноколом рвуться в небо
Чорні згустки канонад.

© Ірина Бжезінська

ТИША

Така врочиста тиша - всходить паска
Навіть малеча стишилась... Дива
Росте солодке тісто... скоро свято
Тендітна тиша... там її нема

Там знов літають кулі та гранати
І на нулі як завше ... брязкіт, гул
Ніяке показове мінське паті
Не пособить...Стріляють зі всіх дул.

В новинах - втрати. Мар'їнка і Піски
Авдіїївка, Широкино... Війна
І тут вогонь зовсім не благодатний
Смертельний...Знову. Клята "тишина"!

Який Великдень буде там, в окопах?
В госпіталях, в родинах тих, хто там?
Хто щойно пережив тяжку утрату?
У відповідь - лиш тиша....  й небеса.

© Ірина Бжезінська


 

Тепер з колиски діти знатимуть війну

Тепер з колиски діти знатимуть війну
І не на танчіки глядітимуть - на танки
Щовечір не казки подивляться до сну
Шукатимуть у тих новинах ... тата.

І лексика вже повна нових слів
Від "ескалації" й "зачистки" до "двохсотих"
Ракети, міномети, "Град" і "Грім"
Розтяжки... Небезпека... Гра недобра...

Дитинство їх у камуфляжний принт
Зафарбували там згори... наосліп
Бо сотні доль - статистика для них
В них інша гра, вони ж дядьки дорослі.

А тут - не гра, а тут - просте життя
Зманіпульоване й розкрадене в офшори
Тривога, скрута, все лише "туда"
Для перемоги...  Все для перемоги.

Тепер з колиски діти знатимуть війну...

© Ірина Бжезінська

Контрасти

Як дві реальності, дві мапи

Війна і мир, добро і зло

Нещастя й радість, сміх і сльози

Як день і ніч... Метал і скло.

Як щось найвище й найбридкіше

Безсмертя й поруч смерть іде

Кохання й шал, ворон й лелека,

Як холод й спека...

Вверх? Впаде?

Контасти так разюче гострі

Червоне й чорне й білий цвіт

Весну тут також ждали в гості

Тепло. І якось легше всім..

Нікому форма не пасує

То все на публіку брехня

Але в життя, в їх сни майбутні

Підступно вкралася війна

І сниться їм не рідне місто

А глушить вибухів розряд

Не знаю де страшніше бути

Чи дома, тут... Чи в бліндажах

Батьки вже чисто посивіли

І я вже сива... Як цей цвіт

Часом чекати вже несила

Розпука. Безвість. Глупа злість.

Іще одна весна самотня

Вже відцвіла... Вже відійшла

Між чорним й білим так непросто

Лиш я, лиш ти і ця війна....

© Ірина Бжезінська

Квітневий день

Квітневий день іде до шлюбу
Квітковий флер летить увись
Пестливо сонце цвіт голубить
Лоскоче вітер. Мить, спинись!

Спинись, вдихни на повні груди
Торкнись у бруньках гілочок
Ти свідок ще одного чуда!
В смереках скаче потічок…

Весняне танго трунку й сили
Таке майстерне…  Бракне слів
Весна! Чекали та просили
Загостювати кілька днів…

© Ірина Бжезінська

Правда лише одна

Безсилля. Тупе безсилля. Брешуть.
А ми ковтаємо і знову не вдавились.
Ми мовчимо. Тихо. Ницо. Низько.
Вони - влада. Ми - раби. По суті і по факту.

Армія. Війна. Статистика. Страшно.
Хто скаже правду, кому скаже, як скаже?
А хто почує? Та і чи варто
Боротися з системою,
Що має найвищий ступінь самовідтворення?

Мовчимо. Вони - брешуть, ми - ковтаємо.
Кожну годину. Кожного дня. Ще лізе.
Але там, де занадто затягнули швидше порветься.
Відчай дає нечувану відвагу.
Злість. Сміливість. Сила. Залізо.
Перемога буде за нами!

Лише вірте! Не їм а у себе!
Щодня, щохвилини, щомиті
Ми варті землі, на якій народилися
Ми будем тут жити
У мирі, в добробуті, в щасті!

Правда лише одна.
І її не сховати.
І правда за нами!

© Ірина Бжезінська

Вертайтеся!

І ріжуть тишу похапцем чужі АК
Земля сумирно глушить гради й смерчі
Вже не пшеничні, - мінні тут поля
До укриття. Скриплять надривно берці.

Як мерехтить в очах! Вогні. Вогні.Вогні.
Військова форма, гільзи,гільзи,гільзи.
І кожен день як сто останніх днів.
А жити треба, щоб не було пізно!

Ще треба світ побачити, людей
Зустріти ту єдину й неповторну
А потім в мирі народить дітей
І збудувати дім... Тому, тому повернусь!
***
Хай бережуть вас там молитви матерів
І Богородиця укриє омофором
Вертайтеся здорові і живі
Бо вас чекають, так чекають дома!

© Ірина Бжезінська