Букет ромашок

Ти знаєш, не люблю химеру розкоші
Мені милиші щирість й простота
Хтось любить орхідеї й звабу рожі
А я ж закохана в ромашкові поля.

Я люблю вітер, що лоскоче трави
Метеликів і джмелів барвистий рій
Опівдні, як гаряче сонце вшкварить
Ховаюсь в тінь старих-старих дубів.

І так вже на душі прозоро й дзвінко
Так кришталево чисто, наче рай
В цю мить я - Всесвіт, мудра, віковічна
Я – океан. Повір мені й пірнай.

Радію з квітів, мов мала дитина
Торкаюся, вдихаю … тріпочу
Цей подарунок – справжнє, чуєш, справжнє диво.
Люблю тебе, ти знаєш, як люблю.

© Ірина Бжезінська

Торнадо життя

Мов торнадо засмоктують клопоти
Механічність щоденних справ...
А мені так бракує сонечка
Й щирих слів про кохання дар.

Все розписано в плани, графіки
Дім, робота - маршрутний лист
А мені так бракує захисту
І тебе, щоб мене беріг.

Всі надмудрі ну аж до оскоми
Закордонних слівець вояж...
А мені б лише знати - ти поруч
З морем ластиться теплий пляж.

Ми репостимо, лайкаєм, постимо
І записуєм це у віш-лист.
А мені так бракує простору
І букету...ромашки й ірис.

Не цінуємо лиш все оцінюєм
І купуємо та продаєм
А мені так кортить скупатися
Під оцим проливним дощем...

Соціальні і вкрай урбанічні
Професійні, успішні "цабе".
А в душі десь глибоко гніздиться
Тихий страх, що намарно те все...

© Ірина Бжезінська

Щастя...

Дозволь собі ковтнути щастя
Скуштуй побільше неба й сонця
Все буде добре, буде вчасно
Не оглядайся, йди наосліп.

Шукай в моменті унікальність
Красу, тепло, гостинність світу
Вплітай в тонку нову реальність
І посміхайся! Людям, квітам!

Ще стільки буде смутку й горя
Невдач і осуду та бруду.
Ти ж будь собою, будь собою
Цінуй, люби, твори, вір в чудо.

Дозволь собі ковтнути щастя
Смакуй життя коштовний напій
Як би не було - стане краще
Щодень - це дар! Радій і дякую!

© Ірина Бжезінська

Коли...

коли летить все шкереберть

й бракує кисню у повітрі 

і все вирішує момент

або вперед, або ступися

коли за хвилю вже фінал

паде як фатум, як прокляття

ось-ось почнеться пишний бал

а в мене ще немає плаття

ще список непочатих справ

а часу як завжди замало

хтось би усе начарував

та не мені, але не зараз

я зупинюсь, земля і вись

такі врочисто неймовірні

коли летить все шкереберть

мене врятує просто віра...

МИ!

А ми такі ж незграбні в своїх мріях
І ще до піру віримо в дива
І любимось і сваримось без міри
Цілуємось на вулицях в уста.

Регочемо, лоскочемось, дурієм
Тримаємось за руки просто так
Говоримо лишень про те, що нині
Ховаємось в кав'ярнях по кутках.

На вечір п'ємо каву з шоколадом
На ранок круасани й чорний чай
І губимось серед старих кварталів
Й знаходимось ... у візаві в очах.

Такі дорослі та неначе діти
Бешкетні, норовливі, запальні...
Холодні ще, лиш трішки відігріті...
Навпіл лиш Я ... та разом ціле МИ!

© Ірина Бжезінська

Музика

Накришу з тиші полумисок нот
І повні пригорщі нагорну, аж до краю
Хай такт між пальцями повітрям прослизає
Та венами мелодія тече.

Бринить у звуках риска-горизонт
Зринає ввись стрімкий пейзаж вечірній
І так все урбанічно і безсильно
Й так безталанно, наче вчусь лише...

Нехай звучить... Фальшиво, невпопад
Часом заголосно, часом лише ледь чутно...
Часом у радості, в любові чи у скруті
На самоті ... чи серед людних площ

Нехай звучить...
Й кружляє вихор нот...

© Ірина Бжезінська

Вітаю з НОВИМ 2017 РОКОМ!

Вже хазяйнує Новий рік

І новий старт дарує мріям

День мов завмер, замовк, застиг

Чекає дива… просто дива.

Блікують радісно вогні

Гірлянди-водоспади сяють

Ялинка шелестить у сні

Наспівує на щастя й радість.

Най буде безліч гарних днів

Хай будуть поруч добрі люди

Лишімо ненависть та гнів

Та буде мир по всіх усюдах.

Хай будуть посмішки і сміх

Добробут, злагода, здоров’я.

Нових незвіданих доріг

Прихильність і опіка Божа.

Хай наша сила лиш росте

Хай наша віра лиш міцніє

Хай добрих справ вінок цвіте

Й розквітне рідна Україна!

© Ірина Бжезінська