четвер, грудня 28, 2017

Забракло слів



Забракло слів. Хапаюсь за повітря
Мов за останній виступ на скалі.
Боюсь думок, що наче хижі звірі
Зачули кров й кружляють в голові.

Стоять навколо, рикають вороже
А я застигла, наче вразив грім...
Бо щось сказати зопалу - не гоже.
Потому шкодуватиму за тим.

© Ірина Бжезінська


вівторок, листопада 21, 2017

Я люблю Львів...



Я люблю Львів - розмірений, вологий
Дзвінки трамваїх, галас голубів.
Осінніх ранків втомлені тумани
Холодних вечорів дрібні дощі...

Люблю бруківку, цокання карети
І запах шоколаду і книжок
І ліхтарі старих алей у парку
І розписи католицьких церков...

Люблю вечірню музику у центрі
Фонтан, проспект.., кафешки, Вернісаж
Скульптури левів, замок на вершечку...
Мій рідний Львів, мій золотий Парнас!

© Ірина Бжезінська

суботу, листопада 11, 2017

Листопад-графік



Листопад-графік створює шедевр
Сміливими мазками, вліво - вправо
Жбурляє листя змазану пастель
Графітом промальовує деталі.

Сміливі тіні, теплі півтони
Розмиті силуети в напівмряці...
Бракує чарів... от би раз, два, три -
І все чарівно біле, мов у казці.


© Ірина Бжезінська


середу, жовтня 04, 2017

У Львові дощ...



У Львові дощ. Уже наскрізь осінній.
Голосить вулицею, в шиби гулко б’є.
Гуляє цілу ніч, мов до весілля.
Ніби востаннє… Сипе, паде, ллє.

Воно й не дивно. Ніби і до часу.
Та ще й до місця… Львів завжди дощить.
У місті парасольок, кави й джазу
Блукає жовтень… І чомусь не спить.

І я не сплю… Щось згадую, гадаю...
Що би було чи може б не було.
Що буде завтра, потім, згодом, далі?
Чого не буде… Де добро, що зло?

У Львові дощ. Уже наскрізь осінній.
Голосить вулицею, в шиби гулко б’є.
Гуляє цілу ніч, мов до весілля.
Ніби востаннє… Сипе, паде, ллє.

© Ірина Бжезінська

неділю, липня 09, 2017

Мої тридцять з лишком...



Я люблю свій вік
Оцих моїх тридцять із лишком.
І зморшки довкола повік
Й моїх кілька зайвих... - облишмо!

Роки забирають своє
Боротися з ними намарно
Та в кожному віці щось є
Таке особливе і гарне.

Весна натягне полотно
Палітру змішає нам літо
Майстерно пророблене тло
Осіннім теплом обігріте.

Розкішний сюжет, кольори
Гармонія форми і змісту.
Милуюсь, достоту майстри!
Ох скільки ж експресії, хисту!

Зима лиш підпише шедевр
Та знайде йому видне місце.
Я люблю свій вік, свій модерн
Я люблю свої тридцять... з лишком.


© Ірина Бжезінська

четвер, червня 29, 2017

Люблю грозу!


Люблю грозу. Чомусь завжди любила
Свавілля вітру, різкість хвиль дощу
Таку нам непідвладну силу й міцність
Захоплююсь. Від захвату тремчу.

Люблю грозу. Згорівший обрій неба.
Химерних хмар похіпливий галоп
Й окраєць сонця схований далеко
Ритмічний шал, магічний ритм-танок.

Тремтять на пальцях іскорки енергій
Запалюють озоном краплі зір
І дихається вільно і безмежно
Світ оживає, я лечу за ним.

Люблю грозу. Цю добіблійську щирість
Природню наготу істот, подій...
Природню мальовничість, щиру віру...
І так все просто - Щастя, що живий!


© Ірина Бжезінська