середу, червня 20, 2018

Зима, осінь, літо, весна...


В очах – зима, у душах – осінь
Спекотне літо в голові…
І тільки серце йде наосліп
Складаючи вірші весні.

І лиш воно ще вірить, кличе
Шукає вдень і уночі…
В очах – зима, у душах – осінь
Гарячий безлад в голові…

Ох серце, серце, пташко сива
Про що твої сумні пісні?
Хто їх почує , хто оцінить?
Хто скаже «так»? Хто скаже «ні?

Але співай, співай до ранку!
Про дивен цвіт, про зорепад
Про акварель вогких серпанків
Над косовицею в житах…

Про ніжність пелюстків троянди
Про сильних крил орлів розмах
Про виноград, що мов гірлянди
Прикрасив арку у пітьмах…

А ще про дощ і громовицю
Старезних вільх сережок дзвін
Про ніч, коли ніяк не спиться
Про мить, що схопиш наче скрін.

В очах – зима, у душах – осінь
Спекотне літо в голові…
І тільки серце йде наосліп
Складаючи вірші весні.

© Ірина Бжезінська

пʼятницю, травня 25, 2018

Цвітуть півонії


Півонії танцюють білий вальс
Пелюстки інкрустують груди, плечі
Пекучі, мов вина міцний кришталь
Легкі, як літній дощик понад вечір...

Як оксамит, як королівський шовк
Торкаюсь, обіймаю й розчиняюсь
Їх аромат - корона із корон
Я королева з тим, кого кохаю.

На раз-два-три йде обертом земля
В обійми долі падає планета
І трави, квіти, листя - все кружля
Цвітуть півонії. Обплутують тенета...

© Ірина Бжезінська


понеділок, травня 07, 2018

Для щастя...



Знаєш, коханий,
Для щастя нам треба так мало…
Весну духмяну
Й до неї горняточко кави…

Ранок без поспіху
Вечір тягучий і тихий
Посмішку твою
І музику… в пісню сповиту.

Можна без слів
Досить погляду, дотику, жесту
Кожен із днів
Мов складніше завдання із квесту.

Кожне із слів
Надпорожнє, якщо не про тебе
Кожен з нас тлів
Але разом ми – вогнище в небо!

Знаєш, коханий,
Для щастя нам треба так мало…
Весну духмяну
Й до неї горняточко кави…

© Ірина Бжезінська

вівторок, травня 01, 2018

Цвіте тополя



Цвіте тополя, розкидає пух.
Земля парує, гримотить, сюркоче.
Весна вже тут…на зір, на нюх, на слух
Вона вже тут… сміється і лоскоче!

Цвітуть каштани… наче у раю.
Квітують так, що навіть слів замало.
Весна вже тут … Відчуй, почуй, молю.
Вона вже тут …. Так просто й досконало.

Розквіт бузок, конвалії цвітуть.
Ромашки, незабудки і тюльпани!
Весна вже тут… Вітаємо, салют!
Вона вже тут… На все вже має плани.

Спекотний день, волога, тепла ніч.
І буйство барв на полотні природи.
Весна вже тут… Ми з нею віч-на-віч…
Вона вже тут… Це все її клейноди.

© Ірина Бжезінська

четвер, квітня 19, 2018

Весна





Заквітчала весна видноколо
Аж повітря від втіхи бринить
І так солодко горне утома
Після пішки здобутих доріг.

Замилована в квіти і вірші
Підставляю обличчя весні
І хай кожен гарячий промінчик
Потанцює зі мною в ці дні.

Хай шепоче мені казку вітер
І щебечуть нестримно птахи.
Ця весна - наче генія витвір
Неповторна! Прекрасна! Як ти)

© Ірина Бжезінська

неділю, квітня 01, 2018

Пісня



Вечір.Квіти.Зустріч.
Сукня. Склянка. Мушля.
Контроль. Думки і острах
Глибокий вдих ... і просто..

***

часом слів замало
дихання замало
сказати, що на серці
відкритися зухвало
зустрітися надвечір
пройтися попід руку
і шепотіти речі
абсурдні та безглузді....


часу вже замало
і життя ламало
і тебе так довго
довго бракувало
а сьогодні варто
вірити у диво
щиро і правдиво...

***
Ноти. Ритми. Вірші.
Танець. Запах. Ніцше.
Очі. Погляд. Пізній.
Просто... Щирість. Ніжність.

***

часом слів замало
дихання замало
сказати, що на серці
відкритися зухвало
зустрітися надвечір
пройтися попід руку
і шепотіти речі
абсурдні та безглузді....

часу вже замало
і життя ламало
і тебе так довго
довго бракувало
а сьогодні варто
вірити у диво
щиро і правдиво...

***

Сьогодні. Зараз. Завтра.
Весна. Годинник. Варта.
Хвилини. Миті. Милі.
І ми ... наскрізь щасливі...

***
я не вірю в долю
але вірю в тебе
знаю я напевне
буде все як треба
зустрінемось надвечір
пройдемось попід руку
і прошепочеш речі
абсурдні та безглузді....

часу вже замало
і життя ламало
і тебе так довго
довго бракувало
а сьогодні варто
вірити у диво
щиро і правдиво...

© Ірина Бжезінська



вівторок, березня 13, 2018

Перше кохання



На картці чорно-білій, сивій
Так, ніби з іншого життя
Моє юнацьке, наболіле
Кохання... Пам'ятаю я

Оті емоції, непевність,
Ритм серця в скронях, тремор рук.
То радість, то шалену ревність.
І голос - найсолодший звук

Я ще дитя, настирне, дике
А він - взірець, мій ідеал.
Такий спокійний, наче глиба.
Такий дорослий, як Атлант.

Мигцем б побачити - і досить
Вже не даремно день минав...
Було бурхливо, але... просто.
Забулось, спогад наздогнав.

Якби тоді інакше склалось
Якими б були ми тепер?
Про що б мовчали вечорами?
Куди б разом ходили вдень?

З ким би дружили, пили каву?
А танці, книжки та кіно?
Ще музика, пісні... театри?
Якби було? Яким було?

Які б традиції створили?
Чи готували б у вікенд?
Чи побували б ми в Парижі?
Чи вірили б у шарм легенд?

А може б ми ворогували?
Ділили б друзів і майно?
І нашу зустріч проклинали,
І час, що звів нас геть давно...

Було, було... Забулось зовсім
Юнацький шал, емоцій вир
Одна одненька фотокартка
І спогадів химерний взір...

© Ірина Бжезінська