середу, серпня 12, 2020

Смуток


Смуток...холодний, сизий
Наче із гір туман.
Роси впадуть донизу
Висохне сліз лиман.

Сонце розвіє хмари
День розчаклує ніч
Часу завжди замало
Правда - то пил узбіч.

А по дорозі вгору
Чи по дорозі вниз
Сум поганяє горе
Регіт колише сміх

Квітнуть чабрець та мальви
Гори димлять...поглянь
Ми лише тінь любові
Згублено стежку в рай.

Смуток ...холодний, сизий
Наче із гір туман.
Роси впадуть донизу
Висохне сліз лиман.


© Ірина Бжезінська

вівторок, серпня 04, 2020

Озеро пам’яті




Міцно зажмурюсь на хвилю 
Може спаде ця мара 
Озеро пам’яті синє…
Манить його глибина.

Хвилями котяться брижі
Погляд, півслова, на пів
Діляться миті і милі
Ну а серця й поготів.

Хмари снують навіжені
Часом періщать дощі
Озера води священні
Бо джерело – у душі.

Бо в глибині під намулом
Там де самотність і лід
Тиха молитва заснула
Й сниться їй…мрії політ!

© Ірина Бжезінська

четвер, червня 11, 2020

Книжка пахне тобою



Книжка пахне тобою
Легким, прозорим смутком
Крапелька відчаю й болю
Пристрасть обіймів, цілунків...

Базова нота - вдячність
Посмішка, тепле слово
Шлейфом злети й невдачі
І розкриття - в любові.

Кілька пелюсток віри
Дрібка терпкої зради
Ще - доброти без міри
І благородства правди....

Книжка пахне тобою...
Останні акорди - зливи
Дощ над похмурим Львовом
І блискавки вічної сили.

© Ірина Бжезінська

Щастя





Мої очі - каламутний став
Твої очі - то безкає небо
Моя вдача - згарище заграв
Ти - світанок... Муза для поета.
Може все то тільки жарт богів
Виверт долі, збіг обставин, фатум...
Знаєш, мить цінніша від років.
Мить безумства й серця ультиматум
- Щастя.




© Ірина Бжезінська

неділю, травня 31, 2020

Ночі-вітряки


Кричу до ночі,
Ночі-вітряки
Їх не побореш...
Та й не оминути.

Мо хто наврочив?
Нашептав біди.
Заплів шляхи
В слова налив отрути.

Заплющу очі
Серце зупиню
Застигну камнем
Без чуття і руху.

Лети де хочеш
Хочеш - не лети.
Ти - світу славень
Літній дощ в задуху.

А я - то обрій
Риска на чолі
Далеке "до"...
І почорніле "після"

Дощі холодні
То мої сліди...
Мій бог помер...
Помер і не вознісся.

Кричу до ночі,
Ночі-вітряки
Їх не побореш...
Та й не оминути.

Лети де хочеш
Хочеш - не лети.
Лише зніми
З душі кохання пута.

© Ірина Бжезінська

вівторок, травня 12, 2020

Наддраматично...


Міряю кроками простір
Серце вистукує такт
Все так примарно, непросто
Навіть погода - мов знак.

Чорний екран телефону
Скоро фінал, апогей
Будуть і жертви й герої
Я або ти як трофей.

Пауза надраматична
Звук по спіралі летить
Мить важливіша за вічність
Та, коли серце щемить...

© Ірина Бжезінська

четвер, квітня 16, 2020

Шовкова тиша




Закутаюсь в тишу - шовкову холодну шаль
Ховаються тіні... Примари підходять ближче
І вже не важливо кому хто і що прощав
Ніхто не цілує... Ніхто не чекає, не кличе.

Прикута кайданками років, кайданками сліз
Всі кадри невдалі, всі плівки засвічені... шкода
Колись було легше, колись ми були молоді
Тоді не зустрілись...А зараз ... чи буде нагода?

Не молюсь, не прошу... і навіть не крию образ
На долю що дала слова та не дала любові...
Закутаюсь в тишу... всіх тих непромовлених фраз
Обгорнуся шаллю... Холодні обійми шовкові...

© Ірина Бжезінська