середу, квітня 14, 2021

Чи є ....чиє?



Чи є в нас час на нові помилки?
На свіжі сльози, на болючі втрати
Слова, що входять в серце мов кілки
Пусті думки, заїжджені цитати.


Чи є? Чиє воно оце життя
Таке мов дощ - стрімке, пусте, холодне
Чи маєм час дійти до укриття?
Чи втратим два чи не загубим жодне?


Чи є в нас час, і сила, віра, міць
Чи є вогонь, що захистить, зігріє...
Мовчиш? Мовчи... Чекаєм блискавиць
На дикий шал безстрашної стихії...

© Ірина Бжезінська

середу, квітня 07, 2021

Лишається тільки погляд


Лишається тільки погляд
Мов спогад, мов давній лист
А там у душі під сподом
Щось ніби ще є, зорить

Щось ніби, щось мовби, наче
Ще вірю...краєчком сну
Уже не кляну й не плачу
Не бачу і не зову....

Пустила за вітром долю
Й сама полечу услід.
Лишається тільки погляд...
Та й він вже зносився, зблід.

© Ірина Бжезінська


четвер, грудня 31, 2020

Вітаю з 2021! Ми зможемо ;)




Що було - те було і не зміниш
Було всяке... і мінус і плюс
За прощанням ти знову зустрінеш
Варте те, що пришвидшує пульс

І хоч було і страшно і сумно
Була й радість, усмішки і сміх
Щось - свідомо, а дещо - бездумно
Як умієш, як знаєш, як міг..

В рік рушай за коханням і щастям
Вір у долю, у себе, в людей
Буде щось фантастично прекрасне
Йди за покликом серця й ідей

І даруй...час, добро, подарунки
Просто мрій... просто вір... і будуй
Лад, громаду, державу, стосунки
Йди впевред, ні за чим не шкодуй.

Обіймаю,здоров'я, натхнення 
І гармонії...там, у душі
Бережімо себе в сьогоденні
Будьмо сильні - ми зміни рушій!

© Ірина Бжезінська

неділю, листопада 29, 2020

Нагадай мені...

 


Нагадай мені як воно "просто любити"
Аж до безтями, до відчаю чи глупоти
Як зустрічати, чекати, пускати, пинити
Всесвіт сховати в одному займеннику - "ти".

Нагадай мені як оце звати "коханим"
Ніжність, обійми і квіти і вечір удвох.
Як оце, як? Я забула, а може й не знала
Мо загубила а може то долі урок.

Нагадай мені як це сміятись, радіти
Так, без причини...голосно, щиро, до сліз.
Дощ чи калюжі сприймати як вперше, як діти
І просинатись від теплих обіймів твоїх...

Нагадай мені...


© Ірина Бжезінська

пʼятницю, листопада 27, 2020

У чорний день...



Якась та мряка...тисне, пробира
Аж у душі все чорно і волого
І ранок чорний як твої слова
А вечір чорний як моя тривога.

Пакую мовчки речі і думки
Дрібна валізка, викреслена дата
І знов іду...з нізвідки в нікуди
У чорний день, де мряка, мряка, мряка!

© Ірина Бжезінська

понеділок, листопада 09, 2020

Може колись

 



Може колись, ну а може й ніколи
Зійдуться в танці небо і зорі
Зникнуть роки, драми і дисонанси
Буть лиш звуки, губи і пальці

Будуть лиш очі.. дихання такти
Шовк і троянди... мрії-лампадки
Звуки мелодії...звідкісь знайомі
Доторки, рухи, кроки без втоми.

Може колись, ну а може ніколи
Ми ж не давали ні клятви, ні слова
Ми ж не просили і нас не просили
Ми просто жили, страждали, любили...

© Ірина Бжезінська

четвер, листопада 05, 2020

Яка краса!

 

Боже, яка краса
Це ж неймовірно, правда?
Палять вогкі небеса
листя у скиртах асфальту

Дихає сном туман
та диригує вітер
ліс мов міцний орган
мов барабани віття

і оця сила, шал
Це різнобарв'я, різно...
Осінь, яка ж краса.
Я закохалась звісно.

© Ірина Бжезінська