Як вітер
зірветься із хмар,
І здійме
круговерті пилу.
Енергії стрімкої
шал
Мене мов пух,
візьме на крила.
І я здіймусь
понад світи,
Понад кордони та
угіддя.
Понад ліси, гаї,
сади,
Нестиме вітер без
повіддя.
Я відчуватиму, що
світ,
Такий прихильний,
добрий, щирий.
І ця гроза – лише
привіт.
Мій сильний
захист від зневіри.
Гроза – мов
оберіг душі.
Весь змиє бруд,
обпалить рани.
І у суцільній
темноті
Освятить шлях
новий вогнями…
Немає коментарів:
Дописати коментар