Не ховай свої очі... в них втоплю свої жалі та тугу
За безсмертям душі ... побіжу по стежині у лузідо небес!
До кремезної сині небес!
Подивись мені в очі... скажи, в чім секрет
тої напасті, що я хворію...
тої болі, що в грудях пече
того суму... що більше не гріє
того жалю ... що в даль відпливе!
Я не знаю благань і пробачень
Я не скажу ... змовчу. Й ти мовчиЦе наш гріх ... що не було побачень
Був лиш крик ... та і то навздогін
Немає коментарів:
Дописати коментар