я сутність попелу й вогню
землі й води незвіданий неспокійвіночок квітів й дикий шум дощу
я - лише мить, а може сотні років
моя енергія спадає з диких гір
а вранці росами летить на зустріч сонцю
мене не вивчиш - бо замало буде днів
мене не втримаєш - буде замало ночі
закутана у паморозь весни
я босоніж ітиму в сині даліа ти лишайся, як боїшся тьми..
і не шукай в словах моїх моралі.
© Ірина Бжезінська
Немає коментарів:
Дописати коментар