Сезон прощання....сезон дощів

Усе просякнуте прощанням
Неначе краплями дощу

Зважніли дні, зважніли ранки

Розмились замки на піску

Холодний вітер б'є в обличчя

І не сховатись, не втекти

Я мушу йти.. цей день незвичний

Сама в собі...на самоті

Прощання так журить і мучить

Ось телефон, дзвінків нема

Важке все те, що неминуче

Пусті обіцянки й слова

Що ти хотів? Що ти отримав?

Що я знайшла? Що віддала?

Все це в єдину мить спинилось

І линув дощ... прийшла гроза

Прощай...іди з думок назавжди

Вже біль притих...весь бруд осів

Не має сліз, не має правди

Сезон прощання... 

Сезон дощів...

© Ірина Бжезінська